Спорт як війна. Якби Олімпіаду провели у Донецьку

Олімпіада, яка у давні часи означала насамперед мир, останнім часом стає передмовою до військових конфліктів. Київські митці вирішили долучити істориків і філософів до проекту, у якому міркуватимуть про взаємозв’язок спорту, війни, міфів та інфраструктури.

Проект «Олімпіада-84 у Донецьку» відбудеться, ясна річ, не у Донецьку, а у Києві, з 13 по 28 серпня.
Руслана Козієнко, одна з координаторів проекту, на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі розповіла, що у цей час кияни зможуть відвідати виставку у Центрі візуальної культури на Глибочицькій, 44 та серію лекцій, присвячених історії та ідентичності на Донбасі у 70-80 роках, формуванню донбаської міфології. Одна з лекцій Тараса Лютого буде присвячена феномену масових спортивних змагань, таких, як Олімпіада чи Чемпіонат світу з футболу.
«Також під час лекцій буде зачеплено питання культурної травми – що це таке, які ми висновки можемо для себе зробити, аналізуючи культурну травму», - говорить Руслана Козієнко.

Окрім лекцій в рамках проекту покажуть дві вистави. Перша - «Розарій», яка відбудеться 18 серпня у Post Play Театрі (Нижньоюрківська, 31). Вона побудована на основі особистих історій трьох переселенців у Києві. Друга вистава – «Без броні», яка розповідає історію бійця АТО. В обох виставах герої історій є також і акторами.
Дві екскурсії у Національному ботанічному саду ім. Гришка екскурсію 14 та 28 серпня проведе переселенець Віталій Кухар, який працює там у розарії. Він розповість не лише про історії рослин у ботсаду, але і про свою власну історію.

«Ми відштовхуємося від питання: а що було б, якби у 1984 році у Донецьку відбулася Олімпіада? Тобто, звісно, Олімпіада сьогодні – це такий дійсно потужний інструмент формування колективної ідентичності, потужний інструмент для економічного та інфраструктурного розвитку регіону. Це привід поговорити про питання культурної ідентичності, культурної та психологічної травми переселенців. Але поговорити не відсторонено і абстраговано, апелюючи лише до 70-80 років, а на прикладі конкретних історій конкретних людей, які сьогодні живуть у Києві і до яких ми маємо доступ. Поговорити про ці питання, торкаючись не лише історії, а й міфології. Адже не так часто ми усвідомлюємо, наскільки міфологія може впливати на саме формування історії, на наше повсякденне життя, занадто часто ми схильні відкидати її, як щось другорядне», - розповідає координатор проекту.

Автори ініціативи вважають, що зараз переселенці екзаменують наше суспільство та систему в цілому, і важливо почути їхню думку та особисті історії.
24 серпня на стадіоні «Старт» о 14:00 для дітей від 6 до 13-14 років відбудуться так звані «ігри поколінь» - діти спробують пограти у те, у що грали їхні батьки у 70-80-х. Леся Берездецька, координатор цієї події, розповідає, що це спроба діалогу між поколіннями, можливість дітям дізнатися, як проводили вільний час їхні батьки.
«Одним з основних завдань цих ігор є те, щоб діти переселенців і діти киян якось між собою взаємодіяли, перезнайомились і гарно провели час», - говорить вона.

Один з координаторів проекту Петро Армяновський розповідає, з чим саме насамперед в нього асоціюється ідея проекту: «Перша думка в мене була: що Олімпіада – це мир. Під час Олімпіади у Давній Греції зупиняли усі війни, люди змагалися, а потім якось вирішували далі, як можна жити. Але у новій історії, коли Олімпіаду поновили, вона більше пов’язана з війною. Можна згадати Олімпіаду у Пекіні, коли Росія напала на Грузію, зараз теж така тривожна обстановка. Також в нас одна з подій буде про Олімпіаду 1936 року, лекція саме про цей аспект: який взаємозв’язок оцієї політики, амбіцій – політичних, особистих – і спортивних змагань».
Автори проекту спілкувалися на цю тему – де знаходити джерела ентузіазму та як не піддаватися на політичні провокації - з Олександром Батюком, срібним чемпіоном Олімпіади-84, лижником із Чернігова. Цю розмову покажуть на виставці у форматі відеоінсталяції.

Координатори говорять, що, коли розповідають про свій проект, люди, почувши назву, іноді питають: «Так що, була Олімпіада у Донецьку?». Це дивує, говорить Петро Армяновський, адже мова йде не про якусь Давню Грецію.

«Та ж війна на Донбасі зараз відбувається тому, що були міфи, була певна нереалізованість людей там, і частина з них з відчаю повірила якимось казкам, які їм розповідала російська пропаганда. І де, можливо, була оця пісня радості, свято людського життя, взагалі людини, праці, сили в хорошому розумінні? Можливо, Олімпіада якраз і могла бути цим. Але, ясна річ, її не планували», - розповідає Армяновський.
Координатори звернулись до архівів СБУ, щоб дослідити, що відбувалося у Донецьку у 70-80-х, чим підживлювалися ці міфи. Цю інформацію також оприлюднять на виставці.
Петро нагадав, що у 1984 році Олімпіада відбувалася у Сараєво, а згодом там теж стався військовий конфлікт. У одному з відео у рамках проекту глядачі зможуть побачити, як змінювалися там ландшафти і люди, що лишили по собі і Олімпіада, і війна. До речі, невідомо, чи сприяло війні проведення матчів «Євро-2012» у Донецьку – але не запобігло точно.

Під час прес-конференції авторам проекту запропонували його продовжити схожою темою: поїхати на Західну Україну, де після того, як Україні було відмовлено у проведенні Олімпіади, теж почали зароджуватися певні міфи. Мешканці сподівалися на якісь зміни, насамперед інфраструктурні, якщо б змагання проводилися у Славському або у Буковелі, а тепер дуже розчаровані.
Хоча автори проекту «Олімпіада-84 у Донецьку» вважають, що якраз одним із питань для обговорення і є те, чи варто вважати настільки важливим проведення таких масових подій у своїх містах, міцно прив’язувати це до розвитку інфраструктури, а якщо проведення зривається – аж надто засмучуватись.

Власне, агресію у суто спортивні змагання останнім часом принесла саме Росія – чого варте останнє побажання під час проводів російської збірної «виступити так, щоб світ здригнувся».

У пісенні конкурси вона також могла б її привнести аж до думок про помсту на міждержавному рівні – але заважає те, що співи за визначенням менш фізично активна та агресивна річ. Тому, наприклад, на «Євробаченні» все лишається на рівні скандальних заяв і пліток.
Останнім часом добре видно, що буває, коли гру сприймають надто серйозно. Іноді для розвитку інфраструктури більше допомагає зовсім інше – просто менше красти. Від війни, до речі, це також непогано допомагає.