среда, 25 января 2017 г.

Для чого Путіну Сирія?

Військовий конфлікт у Сирії вже давно перестав бути регіональним, а у громадянській війні в цій близькосхідній країні беруть активну участь не лише США, Ізраїль, Туреччина, Катар, Саудівська Аравія та Іран, а тепер уже навіть Росія. Як повідомляють журналістські джерела в російських портах, із Сирії вже прибули перші «вантажі-200» з російськими військовими.

Втручання Москви в сирійський конфлікт здивувало міжнародну спільноту, самих росіян й особливо українців, які ставлять собі запитання: для чого Путіну Сирія і як це може вплинути на ситуацію в Україні?

Війна як покарання за свободу

Війна в Сирії розпочалася в березні 2011 року з народних протестів та демонстрацій, які стали сирійською відповіддю на успішні приклади народних виступів «Арабської весни». Натхненні успішними революціями в Тунісі та Єгипті, сирійські протестувальники спробували позбутися майже п’ятдесятирічного правління партії «Баас».

Громадяни вимагали більшої політичної свободи і повалення самодержавства. Багаторічний диктатор Башар Асад, який до того ж належав до релігійної меншості країни – алавітів, спробував придушити протести силою. Уряд почав застосовувати проти людей танки та снайперів, а в особливо неспокійних областях було перекрито воду та електроенергію, і сили безпеки вдалися до конфіскації борошна та продуктів харчування. Сирійська армія взяла в облогу цілі міста і провінції.

З опозиційних до влади сил та військових виникла «Вільна сирійська армія», яка утворила коаліційний фронт з іншими угрупованнями проти Б. Асада. У відповідь на масові репресії проти населення країни Заходу втрутилися у громадянську війну на боці опозиції. Жертвами війни вже стало близько півмільйона осіб. Ще 5 мільйонів біженців та внутрішніх переселенців стали справжньою проблемою для регіону й країн ЄС. Оскільки Сирія лежить ближче до світових запасів нафти, ніж Україна, і є стратегічною транзитною територією в найціннішому для Заходу регіоні, євроатлантична спільнота не обмежилася «глибоким занепокоєнням» і почала діяти рішучіше.

Близькосхідний міжнародний вузол

У громадянській війні в Сирії одразу з’явились інтереси ключових регіональних та світових геополітичних гравців, кожен з яких реалізовує власні експансіоністські амбіції. Де-факто в Сирії воюють між собою п’ять чітко окреслених сторін, які мають підтримку різних зовнішніх сил:

1) урядові війська Б. Асада за підтримки Ірану, «Хізбалли» та РФ, які контролюють 17% території країни;

2) ІДІЛ, яка контролює більшість території країни, але має гострі суперечності з іншими ісламістами;

3) поміркована опозиція («Вільна сирійська армія», «Національна коаліція сирійських революційних і опозиційних сил» та інші), які мають підтримку Заходу, Ізраїлю та Ліги арабських держав;

4) ісламісти, включно з «Аль-Каїдою» та Ісламським фронтом;

5) курдські регіоналісти, які мають власні цілі, об’єднуючись спочатку з опозиційними військами, а потім з урядовими для спільної боротьби проти ІДІЛ.

При цьому збройні зіткнення та ворожнеча трапляються й поміж представників одного табору, як і союзи окремих груп однієї зі сторін з ворожими угрупованнями. Наприклад, деякі радикально налаштовані учасники «опозиційної коаліції» всупереч загальній позиції «партнерів» мають союзницькі відносини з ісламістами.

Конфлікт у Сирії інколи сприймають як частину прихованої війни між сунітськими державами, такими як Саудівська Аравія, Туреччина й Катар, які підтримують сунітів під проводом опозиції, та Іраном і «Хізбаллою» в Лівані, які підтримують проурядові сили алавітів.

США, які ще кілька років тому заявляли про повномасштабну військову операцію в Сирії, поки що обмежуються нальотами безпілотників та операціями спецпідрозділів проти ІДІЛ. Іранські елітні загони «Стражів ісламської революції» воюють з радикальними ісламістами та сирійською опозицією. Туреччина активно готується до введення військ на північ Сирії заради створення буферної зони для недопущення утворення курдської держави і вже неодноразово обстрілювала сирійську територію.

Ізраїльські ВПС здійснюють регулярні нальоти на військово-дослідницькі центри Сирії, у тому числі казарми президентської гвардії, знищуючи військові склади та озброєння. Жертвами нальотів уже стали сотні сирійців. Офіційний Тель-Авів називає причинами свого втручання превентивні заходи і недопущення постачання сирійського озброєння терористичній організації «Хізбалла», бойовики якої воюють на боці урядових військ. Сирійська авіація та засоби ППО дуже слабкі, щоб цьому протистояти, тому Дамаск лише надсилає скарги на Ізраїль до ООН.

Але якщо Росія розмістить у Сирії свої бойові літаки й побудує військову базу, це значно обмежить свободу дій ізраїльської авіації, особливо якщо з'являться російські зенітно-ракетні комплекси. Втручання Росії у громадянську війну загрожує змінити баланс сил у регіоні. При цьому у Вашингтоні немає єдиної думки, що слід робити з роллю РФ у сирійському конфлікті: чи протистояти Москві на сирійській території, чи співпрацювати з нею в боротьбі проти ІДІЛ.

Щит Асада

Путінська Росія, намагаючись видати себе за «наддержаву» і відновити «зони впливу» СРСР на Близькому Сході, переконана, що хвиля демократичних революцій «Арабська весна» є цілеспрямованою кампанією Заходу для зміни влади в Північній Африці та на Близькому Сході на проамериканську. Вважаючи цей регіон, за радянською традицією, «своїм», оскільки арабські країни колись орієнтувалися на СРСР, Кремль намагається утвердити і своє слово серед світових гравців у регіоні.

Якщо повалення Муаммара Каддафі Москва ще проковтнула, то Сирія Б. Асада була не лише політичним союзником і покупцем російського озброєння, а й єдиними воротами Росії до Близького Сходу – регіону, в контролі над яким зацікавлені всі провідні держави. З початку сирійської війни Росія шантажувала Захід можливими поставками в Сирію комплексів С-300, захищала режим Асада на дипломатичному рівні, зокрема у Радбезі ООН, і в усьому підтримувала Асада, намагаючись суперечити політиці США.

2013 року підтримка Росії навіть пом’якшила наміри військової інтервенції США, коли Барак Обама пригрозив завдати ударів по Сирії у покарання за застосування хімічної зброї, що спричинило загибель понад 1200 осіб. В останній момент Росія запропонувала угоду, у рамках якої в обмін на скасування американських бомбардувань Б. Асад погоджувався віддати на знищення весь свій хімічний арсенал. Москва залишається єдиною стороною, яка надалі наполягає на співпраці з урядом Асада, незважаючи на його дискредитований і злочинний імідж. Режим Асада не має ресурсів для подальшого існування, що й спровокувало Кремль на пряму військову участь у конфлікті на боці офіційного уряду Сирії. Якщо Росія стане на боці сирійського режиму у військовому аспекті, це може убезпечити режим Асада від гіпотетичних авіаударів Заходу.

«Путін знає завдяки Україні, що Захід не ризикне піти на відкриту конфронтацію з Росією», – вважає політичний оглядач Ріхард Герцингер. Якщо Москві вдасться закріпитися в регіоні й підтримати диктаторський режим, який падає, Москва і Тегеран можуть створити своєрідний російсько-іранський протекторат на контрольованій Асадом частині Сирії. Для цього Москві слід реально підтримати своїх союзників, знищивши помірковану опозицію, яку підтримують США, тобто почати непряму війну зі Сполученими Штатами.

«Умом Россию не понять»

За словами американських експертів, наміри Росії у Сирії залишаються не до кінця зрозумілими, адже прагматичних причин втручання РФ у війну в цій країні немає. Як і не було раціонально обґрунтованих причин здійснювати вторгнення в Україну, після якого російська економіка і дипломатичні позиції стрімко обвалилися. Але американські експерти не знають, що «умом Россию не понять», і не враховують нюансів притаманного імперіалістам «русского мира» мислення часів ХІХ століття щодо контролю над «життєвим простором».

1) З одного боку, РФ втручається у війну в Сирії, оскільки військово-морська база в сирійському Тартусі надзвичайно важлива для російської присутності в Середземномор'ї. З підписанням угоди 1971 року між СРСР та Сирією Тартус використовується для заправки суден і як логістичний центр. Зміна влади в країні може позбавити Москву цієї бази, а неконтрольовані угруповання можуть її вивести з ладу. Зберігши успадковану з часів «холодної війни» базу, РФ отримує військовий важіль впливу у Середземномор'ї.

2) Крім того, диктатори, яких на планеті залишилося не так багато, намагаються підтримувати один одного, про що свідчить активізація військової та економічної співпраці між РФ, КНДР, Іраном та Венесуелою. Росії після анексії Криму нині потрібні міжнародні союзники, що пом'якшило б її відносну дипломатичну ізоляцію.

3) До того ж Путін усерйоз вважає Росію здатною протистояти США й Заходу, щоб утвердити російські інтереси у традиційних регіонах впливу західних держав. Тому намагається кинути їм виклик та змусити рахуватися з РФ на Близькому Сході. Для Кремля є важливою підтримка режиму, який здатний дати відсіч головним союзникам США в регіоні, – Ізраїлю та Саудівській Аравії. Посилення альянсу з Тегераном і Дамаском перетворює Москву на центр опору сунітським державам у регіоні.

4) Підігріваючи війну на Близькому Сході шляхом постачання падаючому режиму Асада озброєння, Путін у такий спосіб також намагається підвищити ціни на нафту. Адже поставка озброєння одній зі сторін збільшить відповідну допомогу для іншої, і тоді війна в нафтовому серці світу триватиме ще довго. Хоча Сирія – не найбільший виробник нафти, проте військове напруження в цьому регіоні впливатиме на ціну чорного золота на світових ринках, що є вигідним для РФ, економіка якої критично залежить від ціни нафти. Водночас Сирія лежить на шляху транзиту чинних і потенційних проектів нафтопроводів від Перської затоки до Європи.

5) Багато міжнародних аналітиків вважає, що активізація Путіна в Сирії – це спроба шантажу США в українському питанні. Активізацією свого впливу в Сирії РФ має на меті виторгувати собі свободу дій в Україні: ми вам у Сирії заважати не будемо, якщо забудете про Україну.

США, для яких цей регіон є стратегічно важливим, можуть піти на поступки Москві щодо санкцій через анексію Криму і розв'язання конфлікту на Донбасі, якщо РФ послабить підтримку Асада.

Перспектива російської участі

Таким чином, нарощуючи російський військовий потенціал в Сирії, РФ прагне з регіональної держави стати глобальним геополітичним гравцем. У результаті Путін отримує контроль над територією у самому нафтовому серці світу з можливістю розміщення там військових баз, свого флоту в Середземному морі й ракет, які можуть досягати Ізраїлю та американських баз Перської затоки. Окрім того, як бонус – мільйони сирійських біженців штурмують кордони і прориваються в країни ЄС, дестабілізуючи цивілізаційного суперника «русского мира».

Однак втручання Москви в сирійський конфлікт – це виступ проти США і НАТО загалом і вже не тільки на дипломатичному, а й у військовому аспекті. Кремль тут уже наштовхується на повноцінний міжнародний бойкот – режим ембарго. Повноцінна підтримка Асада при владі вимагатиме більшої військової залученості РФ, що означатиме «введення обмеженого військового контингенту». Війна російської армії проти підтримуваних НАТО і Лігою арабських держав сирійських опозиційних військ, озброєних найсучаснішою зброєю, може стати для РФ «сирійським Афганістаном». Позицію моральної підтримки та «глибокого занепокоєння», яку застосовують американці в Україні, в Сирії не застосовуватимуть, і це дозволить розраховувати на те, що війну буде завершено із сумним для Москви результатом.

Украина – наиболее надежный транзитер российского газа Европу – Бойко

Украина по-прежнему остается важным и надежным транзитером российского газа в Европу, а газотранспортная система государства является наиболее безопасным и экономически эффективным маршрутом для транспортировки газа. Об этом, выступая на саммите Атлантического совета по вопросам энергетики и экономики, заявил министр энергетики и угольной промышленности Украины Юрий Бойко, сообщает 16 ноября пресс-служба правительства.

«Газотранспортная система Украины является ключевым элементом энергетической безопасности Европы. Мы транспортируем почти 100 млрд кубометров газа в год в Европу и развитие нашей газотранспортной системы это, безусловно, приоритетное направление», – заявил министр.

«Я благодарен финансовым организациям в Европе, которые уже начали это осознавать и воплощать программы поддержки нашей газотранспортной системы, выделяя средства. Таким образом, они поддерживают энергетическую безопасность в Европе в целом», – добавил г-н Бойко.








Гройсман заверил ЕС, что Украина была и остается надежным транзитером газа

В свою очередь, вице-президентом Европейской комиссии по вопросам Энергетического сообщества заверил, что ЕС поддерживает усилия украинского правительства по реформированию энергетического сектора страны.

Украина была и остается надежным транзитером углеводородов, в частности, российского газа, в государства Европейского Союза.

Как сообщили в пресс-службе правительства, об этом сказал премьер-министр Украины Владимир Гройсман в ходе телефонного разговора с вице-президентом Европейской комиссии по вопросам Энергетического сообщества Марошем Шефчовичем. 

«Во время беседы речь шла о практических вопросах сотрудничества Украины и Европейского Союза в энергетической сфере, в частности, обеспечении украинских и европейских потребителей природным газом, - сообщили в пресс-службе. - Обсуждая вопрос транзита природного газа по территории Украины, Гройсман отметил, что украинская сторона является надежным транзитером углеводородов в страны-члены ЕС. В свою очередь, Шефчович заверил, что ЕС поддерживает усилия украинского правительства по реформированию энергетического сектора страны». 

Как сообщал УНИАН, транзит природного газа через украинскую газотранспортную систему (ГТС) в 2016 году вырос на 23% по сравнению с 2015 годом – до 82,2 млрд куб. м. Согласно транзитному контракту между Украиной и Россией, «Газпром» обязан ежегодно прокачивать через территорию Украины не менее 110 млрд кубометров природного газа. Нарушение этой нормы Киев и Москва оспаривают в Арбитражном суде Стокгольма. Решение судей может быть вынесено в первой половине текущего года.

Вместе с тем, несмотря на существующие разбирательства, Украина настаивает на своем статусе ключевого транзитера российского газа в Европу. В надежности поставок топлива уже заверяли глава государства Петр Порошенко, а также руководители профильного государственного энергохолдинга НАК «Нафтогаз Украины».

Российский газовый монополист Газпром направил возросшую на двадцать процентов заявку на транспортировку газа в Европу через территорию Украины.

Информацию об этом распространила пресс-служба украинского НАК Нафтогаза. По информации, уровень, указанный в заявке, значительно превышает показатели заложенные в контракте между компаниями. "Заявленный объем транзита составляет 282 млн куб. м в сутки. Уровень увеличения заявки в несколько раз превышает предусмотренный контрактом НАК "Нафтогаз Украины" с российской компанией. Несмотря на это, Украина выполнит данную заявку в полном объеме", - говорится в сообщении. По официальной версии, увеличение заявки связанно с проведением ремонтных работ на трубопроводе OPAL, соединяющим "Северный поток" с газовой системой Германии и Центральной Европы. В НАК напоминают, что в 2014 году "Газпром" в одностороннем порядке отказался от услуг балансировки "Укртрансгаза", которые регулировали отношения сторон в подобных случаях. "Выполнение заявки является доброй волей украинской стороны, как добросовестного транзитера газа и надежного партнера ЕС", - поясняется в "Нафтогазе". Стоит отметить, что лишь за январь-август 2016 года Украина транспортировала в Европу более 50 миллиардов кубометров газа, что на 19% больше чем годом ранее. Ранее сообщалось, что "Нафтогаз" поставил "Газпром" на место. “Нафтогаз” официально заявил, что не будет платить за газ, который не заказывал и не получал. Последние поставки голубого топлива в страну были 25 ноября пошлого года.




Армагедон відміняється. Україна використала тільки 22% газу зі сховища, - Кістіон


Україна з початку опалювального сезону використала тільки 22% газу зі сховища

Про це розповів віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон в ефірі Еспресо.TV.

"Немає жодного армагедону. Україна як була, так і буде з достатньою кількістю газу. Зараз у підземних сховищах ми маємо близько 11, 5 млрд м куб газу. На початок опалювального періоду Україна закачала 14,5. Практично станом на 8 січня ми використали близько 22% тих запасів, які були закачані у підземні сховища", - зазначив Кістіон.

Також він відзначив, що зараз спостерігається динаміка поступового зменшення споживання газу і населенням, і промисловістю.



На український ринок газу вийшов один із найбільших у світі трейдерів, — ЗМІ

Компанія Trafigura, яка вважається третім за обсягами енерготрейдером у світі, з листопада 2016 року почала торгувати природним газом на внутрішньому ринку України. Про це повідомляє ЛІГА.net з посиланням на власника однієї з великих газових компаній.

Trafigura в листопаді почала закуповувати природний газ у Європі і реалізовувати його споживачам в Україні. Ресурс купується у польської ONICO Energia Spolka. Обсяги імпорту, за словами співрозмовника агентства, незначні і не перевищують 5 млн кубометрів на місяць. Всі операції проводяться через українську дочірню компанію Trafigura — Трафігура Юкрейн, зареєстровану в Києві ще в липні 2016 року.

Trafigura — зареєстрована в Нідерландах компанія, яка спеціалізується на торгівлі металами, нафтою і мінеральними добривами. Виручка компанії в 2016 році становила $98,1 млрд.

Нагадаємо, що на думку міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубко, українцям достатньо 8 млрд кубометрів газу на рік.

Ярые сепаратисты ДНР продвигают идею переименования Донецка

Просматривая регулярно соцсети сепаратистов Донбасса ради получения фактической информации, был замечен свежий модный идеологический тренд, призванный укрепить дух приверженцев «русского мира» - в своих твитах они частенько отказываются от названия Донецк, заменяя его на «Юзовка» и «Сталино».

И в самом деле, поселок Юзовка (Юзово) был основан валийцем (британцем) Джоном Хьюзом в 1869 году и назван в его честь. В 1923-ем советская власть решила избавиться от имени капиталиста и нарекла город названием Сталино. В 1961-ом при хрущевской оттепели его сменили на Донецк.

Вероятно, Хрущев, «отдавший» Украине Крым и обижавший память любимого кровавого диктатора, рашистам очень не нравится. Тем не менее, часть из них все же предпочитает «Юзовку», тогда как другая «Сталино». При этом саму «республику» «ЮНР» или «СНР» они пока еще не называют.

Кстати, те же сепаратисты пытаются навязать свою моду Луганску, продвигая его старое название Ворошиловград (с 1935-го по 1988-ой).

Кто обстреливает Донбасс: боевиков ДНР поймали на интересном моменте

Представители оккупационных "властей" так называемой ДНР решили встретиться с жителями одного из сел на недавно обстрелянной автобусной остановке, очевидно предполагая, что обстрелов не будет.

Пользователь одной из социальных сетей с ником Necro Mancer обратил внимание на публикацию так называемого "мэра" Макеевки Владимира Лебедева о его поездке в поселок Крутая Балка и встрече с местными жителями.

"Беседа проходила возле автобусной остановки, которая недавно была обстреляна из стрелкового оружия непосредственно во время раздачи гуманитарной помощи", — похвастался он. 

В свою очередь, Necro Mancer был удивлен встрече в "пристрелянном месте".

"Это такой прикол в пристрелянном месте народ собирать? Или кому-то просто хорошо известно, что стрелять не будут?" — написал он.

При этом один из комментаторов предположил, что организаторы встречи надеялись на обстрел, чтобы показать свое геройство.

Жителей «ДНР» в магазинах заставляют расписываться за крупные купюры




Жители Донецка жалуются, что в местных магазинах они вынуждены расписываться в каких-то ведомостях, если они расплачиваются за покупки крупными купюрами. Об этом дончане пишут в социальных сетях.

«А кто знает почему в магазинах Дыры когда даешь 5000 фублей, они записывают в тетрадке номер купюры, дату, время и заставляют расписаться?» — написал один из пользователей.

По словам авторов обсуждения, такая ситуация наблюдается и при оплате покупок купюрами в 5000 руб., и при использовании банкнот в 1000 руб.

«1000 р. записывают иногда, но расписываться за банкноту это абсурд», — добавил другой дончанин.

Дефицит в Донецке: что достать сложнее всего


По словам местных жителей, сложнее всего в оккупированном Донецке достать памперсы и детское питание

«Как оказалось, памперсы – самый популярный дефицитный товар в военном Донецке. В 2015-м году их продавали по цене ровно в два раза выше, чем в том же Мариуполе, к примеру, даже если считать в гривневом эквиваленте», — рассказала донецкая мама Марина Савич.

Также женщина рассказала, что на оккупированных территориях наблюдается острый дефицит детского питания.

«Детские пюре мы выискивали по интернету, обменивались с теми, у кого было много баночек или если ребенку пюре не подходило – были люди, даже меняли золотые и серебряные украшения на еду для детей», — добавила она.

В Кадиевку из РФ прибыли кадровые «отпускники» из ведомства Шойгу, в Донецк – снайперы ФСБ





В район Кадиевки из России прибыла сотня кадровых российских военнослужащих. В Донецк – несколько снайперских групп, среди которых «специалисты» ФСБ.

Об этом сообщил координатор группы «Информационное сопротивление» (ИС) народный депутат Дмитрий Тымчук.

«Оккупанты продолжают активно использовать снайперские группы в районе Донецка. В Петровский район города, на участок в районе ДАП-а и Спартака, прибыло несколько новых снайперских групп (как из местных боевиков и российских наемников, подготовленных в РФ, так и укомплектованных российскими специалистами)», - написал нардеп.

По его словам, всего зафиксировано три группы по пять-шесть человек, которые передвигаются на внедорожниках.

«Местные «правоохранители ДНР» имеют строжайшее указание не останавливать данный автотранспорт для проверки. Одна из групп укомплектована специалистами ФСБ РФ», - уточнил Тымчук.

Он также сообщил, что в район Кадиевки (бывший Стаханов) оккупанты дополнительно перебросили из Луганска около пехотной (стрелковой) роты с тремя БТР-80 и одним БРДМ-2.

«Двумя сутками ранее в район Кадиевки для доукомплектования личным составом «6 омсп 2 АК ЛНР» из Ростовской области РФ прибыло около 100 российских военнослужащих в форме «ополченцев ЛНР», - отметил Тымчук.

По информации группы ИС, также продолжается переброска в оккупированные районы Донбасса боеприпасов и топлива из России.

«В период с 10 по 23 января с.г. для обеспечения боевой готовности, в частности пополнения боекомплекта и запасов топлива, в «1 АК ДНР» из РФ было доставлено в общей сложности порядка 210 тонн боеприпасов и 1,5 тыс. тонн топлива», - уточнил нардеп.

В оккупированном Донецке боевики продолжают охоту на проукраински настроенных граждан



Дончане, которые не поддерживают оккупационные власти, объявляются украинскими шпионами и диверсантами, завербованными СБУ и засланными в Донецк. Хотя факты задержания жителей Донбасса за их позицию уже стали широко известными, судьба этих людей неизвестна.

По-братски: в "ЛНР" жестко ограничили ввоз товара из "ДНР"

Не успели улечься эмоции после того как предводитель «ДНР» Александр Захарченко во время своего визита в оккупированный Крым окончательно отмежевался от идеи-фикс о создании «Новороссии» в составе двух непризнанных псевдореспублик, как сеть взбудоражила новость о действиях «властей «ЛНР», которые существенно ограничили нормы ввоза/вывоза товаров народного потребления, а также полностью блокировали вывоз транспортных средств в братскую им «ДНР».
Окружение Игоря Плотницкого из состава «совета министров ЛНР» запретило жителям подконтрольной им территории беспошлинно вывозить, минуя пункты таможенного контроля, в т.н. «ДНР» вышеперечисленные товары. При этом суровые ограничения были наложены на количество продуктов и товаров, которые можно провозить через «границу» без уплаты мзды «таможенникам».
Кроме того, согласно постановлению так называемого «совета министров ЛНР», утверждены следующие нормы ввоза в «ЛНР» продуктов питания через «границу» со стороны «ДНР».
Отныне, без уплаты "пошлины" из Алчевска в Горловку в сутки можно будет провезти не более 3 кг мяса, 3 л молока, 5 л растительного масла, 1 л крепких напитков, 2 л вина и 5 л пива. Алкоголь и сигареты при этом разрешается провозить лишь лицам, достигшим 21 года.
Из Дебальцево в Алчевск можно провозить не больше 1 литра водки. Из Красного Луча в Снежное - не больше 3 кг мяса.
Сложившаяся ситуация, вероятно, является следствием аналогичных шагов со стороны «ДНР», которая с февраля текущего года планирует значительно ограничить ввоз товаров народного потребления на подконтрольную себе территорию.
Как стало известно, 4 января Захарченко подписал "указ" "Об ограничении ввоза продуктов питания и предметов первой необходимости через таможенные посты на территорию Донецкой Народной Республики" таким образом, снизив с 1 февраля 2017 года норму ввозимых товаров с 75 до 50 кг на человека, а с июня - до 35 кг. И все это, исключительно, для блага "соотечественников". В частности, глава непризнанной «республики» решил таким образом защитить "отечественного производителя".
Таким образом, ужесточение таможенных правил на «границе» между т.н. «ДНР» и «ЛНР» в очередной раз подтвердило факт того, что организованные преступные группировки никогда не объединяются в одну банду, и утопичный проект «Новороссия» - не исключение.

СБУ: російський бойовик "ДНР" здався українським військовим. ВІДЕО




Сили антитерористичної операції затримали громадянина Росії, який намагався перейти лінію розмежування поза встановленими пунктами пропуску поблизу селища Оленівка Волноваського району Донеччини.
'